У цьому інтерв'ю ви дізнаєтеся про комісію УГКЦ, яка називається «Справедливість і мир». Зокрема ви прочитаєте чому саме така назва цієї комісії. Також отримаєте інформацію про її завдання, чим вона займається і яку функцію в Церкві і в суспільстві, в українській державі вона виконує.
- Пані Лесю, що означає назва комісії та чим займається комісія «Справедливість і мир»?
 - Наша сьогоднішня розмова - це чудова нагода розповісти про ще молоду комісію в УГКЦ, але досить немолоду комісію взагалі. Наступного року комісія «Справедливість і мир» у Католицькій Церкві буде святкувати своє сорокаріччя. Комісія заснована ще Папою Павлом VI, тому назвати її молодою комісією не повертається язик. В УГКЦ традиція суспільної відповідальності Церкви тягнеться, мабуть, від перших Київських митрополитів. Але комісія формально заснована у 1998 році Декретом Блаженнішого Любомира, тоді він був ще помічником Глави УГКЦ, і першим її головою був світлої пам'яті отець Йосиф Андріїшин. У 2004 р. мене призначено головою цієї комісії, і ми намагаємося створити дієву структуру.
Отже, основна мета такої комісії, за окресленням Папи, коли він її засновував, і за тим, як ми її бачимо і намагаємося втілити — бути дієвим знаряддям Церкви з утвердження справедливості, в першу чергу соціальної, і сприяти примиренню між людьми, народами і Церквами. Я розумію, що це дуже загально звучить, але, щоб це було конкретніше, наведу такий гарний приклад, який є натхненням для усіх комісій, бо це є мережа комісій. Тобто, є Папська Рада «Справедливість і мир» в структурах Ватикану, в структурах Римської Курії, і є європейські комісії «Справедливість і мир», об'єднані в асоціацію, куди входить також і наша комісія. Їх є 28 на сьогодні, і також у більшості країн світу є комісії «Справедливість і мир». Це велика сітка комісій, які мають загальну мету і мають одне натхнення. Отже, Папа казав так, що колись існував такий звичай: коли будували Церкву, на дзвіниці ставили півника, як флюгер, який був символом того, як християни і як Церква дотримуються вірності у своїй вірі і в слідуванні шляхом християнського життя. Також завданням цієї комісії є бути таким півником, який кукурікає у Церкві і який тримає очі Церкви відкритими, серце чутливим, руки готовими до діл любові, на яку очікує світ. Тобто наше завдання не є дуже приємним. Ми мусимо звертати увагу на критичні суспільні проблеми, які існують у світі, і мобілізувати Церкву на відповіді на них.
- Отож, як ви вже згадали, одним із завдань комісії — це є забезпечення, або старання про забезпечення прав людини і, мабуть, не помилюся, коли скажу, що на сьогоднішній час головною проблемою у цій такій великій темі є забезпечення прав мігрантів, забезпечення прав емігрантів. Отже, які напрацювання у цій ділянці?
- Одним з найбільш проблематичних питань, які зараз є в галузі прав людини, це є права мігрантів, їхнє забезпечення, причому не тільки в Україні, але також в усьому світі. У цьому сенсі ми небагато відстаємо від проблем сучасного світу. Серед пріоритету комісії є забезпечення прав мігрантів. Умовно ми називаємо цей проект «Гідність без кордонів», як є «Лікарі без кордонів». Ми вважаємо також, що потрібно скрізь говорити про гідність без кордонів. У цьому проекті ми займаємося напрацюванням пропозицій для покращення правового, соціального і душпастирського захисту емігрантів і їх сімей. Це те, що стосується українців, утвердження толерантності до тих, хто приїжджає в Україну, тобто мігрантів, моніторингом дотримання прав біженців і пропозиціями моделей реадаптації тих мігрантів, які повертаються вже в Україну.
- Пані Лесю, те, що проблемою, або радше, актуальною справою для України є питання забезпечення прав емігрантів, думаю, не треба багато доказувати, бо кожен погляне у своє село, з якого він походить, чи містечко і зрозуміє, що це є актуальна справа. Але наскільки актуальним для України є питання мігрантів?
- Це актуально. Тобто проблема мігрантів залишається комплексною. Ми не можемо говорити тільки про проблему виїзду з України, і яка, до речі, забігаючи наперед, скажу, що ще років три-чотири вважалося, що це є тимчасова проблема. Тепер більше і більше даних говорить про те, що це не є тимчасове явище, що люди осідають за кордоном і дуже важко їм психологічно повернутися назад. Тобто, це є постійна проблема виїзду, але також статистичні дані свідчать про те, що приїзд в Україну людей, які або транзитом хочуть переїхати в кращі країни, де рівень захисту і соціальної опіки кращий — на Захід, і також число, які просто приїхали в Україну, шукаючи захисту і хочуть тут осісти — невпинно зростає. Церква також мусить з тим рахуватися, що серед її вірних скоро можуть бути і представники Азії.
- До речі, як Церква ставиться до питання міграції? Тобто, вона це вітає, засуджує чи байдуже до цього питання ставиться?
- Церква в жодному випадку не байдуже ставиться до цієї проблеми. Скажемо так. Саме питання міграції, як такої, є вічним. Ви правильно казали, що переміщення народів було від самого сотворення, і природнім є для людини шукати кращого місця, мандрувати і пізнавати світ. У цьому сенсі міграція має дуже багато позитивних наслідків, тому що люди набираються досвіду, пізнають інші культури, несуть щось хороше іншим культурам, вчаться діалогу. Про позитивні наслідки міграції: сприяння діалогу, сприяння примиренню, пізнанню культур зокрема наголошував Папа у своєму минулорічному посланні до Дня мігранта. Нажаль, для України сьогодні актуальні більше ті негативні наслідки міграції. Тобто, руйнування сімей, втрата основних прав, соціальний захист за кордоном, критичне явище — торгівля людьми, тобто наражання на небезпеку життя мігрантів. Це є ті найактуальніші проблеми сьогодні у цій сфері.
- Сьогодні ми націлюємо нашу розмову на одне із завдань, які виконує комісія, а це якраз дбати про збереження прав людини. У даному випадку ми говоримо про права емігрантів і права мігрантів. Пані Лесю, таке питання — риторичне. Які причини того, що така велика еміграція з України і які наслідки, якщо готові про це сказати?
- Можна спробувати окреслити. Це явно неостаточні відповіді, але принаймні, пошуки відповідей. Серед причин називають, якщо так у порядку зростання, по важливості: високий рівень безробіття в Україні, низька заробітна платня — відповідно неможливість утримати сім'ю. Це такі відомі причини. Натомість чимало мігрантів чи емігрантів подають ще дві причини, які спонукали їх шукати кращої долі за кордоном - це корупція і бюрократія в Україні. Цікаво, що чимраз, то більше ці причини виходять на перше місце. Тобто не так майнові проблеми, як потреба почувати себе добре у рідній країні. Мені здається, що це дуже важливо також для Церкви - не тільки дбати про забезпечення прав самих мігрантів, але також звертати увагу на вирішення причин. Звертати увагу державі, що існує високий рівень корупції, велика бюрократія і це явно не буде сприяти покращенню ситуації в країні. Треба це додати. Може так тільки для загальної цікавості скажу, що за даними міжнародного економічного фонду, якщо заробітна платня в країні нижча шести тисяч доларів на рік, то про демократію говорити важко. Думаю тут коментарі зайві.
- Ця проблема є проблемою людини як такої, і Церква є покликана служити людям. Отже, які дії Церкви чи конкретно вашої комісії, комісії «Справедливість і мир», у цій проблематиці, проблематиці міграції?
- Спочатку ще конкретніше скажу, з якими проблемами стикаються наші емігранти і ті, що приїжджають. Це є адаптація щодо мови, щодо знайдення роботи, щодо соціального і правового захисту на місці і щодо духовних потреб — душпастирської опіки рідною мовою, в рідному обряді. Також дуже багато наших співвітчизників терпить в критичних ситуаціях і потребує допомоги Церкви, коли йдеться про хворобу, про арешт. Ну і найкритичніший випадок — смерть. Тобто про повідомлення сімей, про допомогу з приїздом родини і т. д. І нарешті, цілий блок проблем, які стосуються повернення і реадаптації мігрантів.
Це все базується на опитуванні. Емігранти чи ті, хто повертається стикаються з упередженням, зі зверхнім ставленням: ви заробили багато грошей, що ви тут ще хочете? Ну і, врешті, практичні проблеми: знайти роботу, повернути борги, утвердитися знову в суспільстві. Це є те коло проблем, з якими ми стикаємося.
А тепер, як Церква проявляє свою відповідальність і, зокрема, наша комісія. Потрібно сказати, що УГКЦ зараз створює окрему структуру, яка би займалася правами мігрантів. На даний час це є завдання кількох організацій. Практичну допомогу надає «Карітас». У них є дуже хороші програми саме по реадаптації мігрантів, а також допомогу по проблемі торгівлі людьми, тобто інформуванні людей про цю проблему. Також працює наша комісія у цій сфері, трохи нижче я скажу, що робимо ми. Третя структура, яка працює щодо прав вже тих, хто приїжджає в Україну, це є Єзуїтська служба захисту біженців. Це є міжнародна організація, яка представлена в Україні українським відділенням отців-єзуїтів, і вони займаються моніторингом прав тих, хто приїжджає в Україну.
- Отож, які конкретні справи робить комісія «Спарведливість і мир»?
- Тепер, які наші пріоритети. Ми беремо активну участь в загальноєвропейській програмі лобіювання ратифікації конвенції ООН з 1990 р. «Про права усіх мігрантів і членів їхніх сімей». Це дуже важливий документ в питанні захисту основних прав мігрантів. Тобто не тільки, скажімо, тих, які стосуються трудящих легально мігрантів, соціального, пенсійного, визнання кваліфікаційного рівня, але це ті основні права, яких дуже часто позбавлені мігранти, особливо нелегальні. І це найважливіше значення цієї конвенції, яка захищає права нелегальних мігрантів на працю, на життя, на віросповідання у тій країні, у якій вони перебувають. Це єдина конвенція, яка говорить про сім'ї емігрантів. На сьогодні цю конвенцію підписали в Європі тільки три країни, і завдання комісії полягає у тому, щоб у співпраці зі своїми партнерами за кордоном, переконувати і західні уряди щоб її ратифікувати. Ну і, очевидно, для нас ця конвенція є найважливіша. Оскільки ми є країною, з якої поки що найбільше виїжджають, то ми мусимо дбати. Це буде дуже гарний дієвий захист для наших емігрантів, якщо цю конвенцію підпишуть.
- Пані Лесю, як ви оцінюєте, так би мовити, потенційні можливості комісії УГКЦ «Спарведливість і мир»? Адже комісія, наскільки я знаю, не налічує десятки тисяч чи сотень осіб, які задіяні у ній. Отже, які можливості досягти позитивних результатів?
- Ну от з допомогою радіо, з допомогою преси, інших комісій. Тобто очевидно, що це є завдання для усієї Церкви. Наше завдання є тільки акцентувати на проблемі, показувати способи її вирішення і об'єднувати людей, щоб спільно і на рівні комісій, і на рівні єпископату їх вирішувати. Це питання розглядалося на Тридцять друг ій сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії УГКЦ . Єпископи знають про цю проблему, і вони також мають ряд завдань, які вони перед собою поставили і хочуть виконати, щоб привернути увагу уряду до проблеми прав мігрантів, щоб забезпечити нашим мігрантам і правову, і соціальну, і душпастирську опіку.
- На завершення нашої програми я би просив повідомити контактні дані для зацікавлених осіб?
- Просимо усіх, емігрантів та мігрантів, хто зазнає певних труднощів, телефонувати до нас. Це доцільно хоча би для того, щоб ми знали, які ще проблеми крім тих, що ми вже знаємо, існують. Просимо не тільки телефонувати, але також писати листи. Це є дуже дієвий засіб, коли ти заходиш до політика і показуєш йому: ось пишуть десятки людей. Це є конкретні людські проблеми, тому це конче необхідно. Листи можна надсилати до Львова на площу Святого Юра, 5 в офіс комісії «Справедливість і мир». Достатньо загальної адреси, лист знайде свого адресата, а телефонувати найкраще за телефоном у Львові (032) 240-99-44 і внутрішній 135.
Розмовляв о. Ігор Яців
* * *
Інтерв’ю записано на основі програми радіо "Воскресіння"
Фото з веб-сторінки УКУ
http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/interview5/lk/
|
